відсутність рівноваги

1. n

1) відсутність рівноваги

2) неврівноваженість; душевний розлад

3) тех. дисбаланс

2. v

1) порушувати рівновагу

2) виводити з рівноваги

3) позбавляти душевного спокою (душевної рівноваги); зводити з розуму

* * *

1) порушувати рівновагу

2) виводити з рівноваги; позбавляти душевного спокою, душевної рівноваги; зводит з розума

1) відсутність рівноваги

2) ( психічна) неврівноваженність; душевний розлад

3) тex. дисбаланс

4) cпeц. розбаланс; декомпенсація

1) відсутність рівноваги; нестійкість, несталість

2) невідповідність

3) мед. порушення рівноваги

* * *

1) відсутність рівноваги, дисбаланс, диспропорція

2) невідповідність

3) мeд. порушення рівноваги, дисбаланс

1) порушувати рівновагу

2) виводити з рівноваги; позбавляти душевного спокою, душевної рівноваги; зводит з розума

1) відсутність рівноваги

2) ( психічна) неврівноваженність; душевний розлад

3) тex. дисбаланс

4) cпeц. розбаланс; декомпенсація

1) відсутність рівноваги, дисбаланс, диспропорція

2) невідповідність

3) мeд. порушення рівноваги, дисбаланс

I n

1. сила, міць

2. дійсність, дієвість

3. pl війська, збройні сили

4. насилля

- active armed forces регулярні війська

- agree forces levels узгоджені рівні збройних сил

- air forces військово-повітряні сили

- allied forces союзні війська

- anti forces сили супротивника

- armed forces збройні сили/ війська

- assault force ударна сила

- binding forces обов'язкова сила

- border-security forces прикордонні війська

- competing forces сили, що борються/ змагаються

- contending forces сили, що борються/ змагаються

- conservative force консервативна сила

- current forces levels існуючі рівні збройних сил

- deterrent forces сили залякування/ стримування

- environmental forces природні ресурси

- liberation forces сили визволення

- militant force бойова сила/ міць

- military forces збройні сили, війська

- milinational nuclear force багатонаціональні ядерні сили

- national forces національні збройні сили

- natural force сила природи

- naval forces військово-морські сили

- neutral forces війська нейтральних держав

- nuclear strike force ядерна ударна міць

- obligatory forces обов'язкова сила

- peacekeeping forces сили підтримки миру

- peace-safeguarding forces сили на сторожі миру

- powerful forces впливові сили

- present force relationship існуюче співвідношення сил

- productive force виробнича сила

- quick reaction forces сили швидкого розгорання/ реагування

- rapid deployment forces сили швидкого розгорання/ реагування

- sea forces військово-морські сили

- second-strike force сили для нанесення удару у відповідь

- strategic forces стратегічні сили

- strategic striking forces сили для нанесення стратегічних ударів

- task forces сили особливого призначення; спеціальна група цільового призначення

- theatre nuclear forces (TNF) ядерна зброя театру військових дій (об'єднаних військових сил НАТО)

- voluntary task forces добровільні оперативні служби

- force of an agreement чинність угоди

- force of argument сила переконання

- forces from outside the area іноземні збройні сили

- force of public opinion сила/ вплив громадської думки

- full force of the treaty повна сила договору

- balance of forces співвідношення сил; рівновага сил

- balance of nuclear forces рівновага/ баланс сил, забезпечених ядерною зброєю

- buildup of forces нарощування сил

- correlation of forces співвідношення сил

- disparity of forces диспропорція у збройних силах

- entry into force набуття (договірної) чинності

- imbalance in ground forces відсутність рівноваги у сухопутних військах

- intrinsic capabilities of forces притаманні збройним силам бойові можливості

- level of forces рівень збройних сил

- non-use of force незастосування сили

- policy of force політика з позиції сили, політика сили

- primacy of force примат сили

- proportions of forces співвідношення сил

- ratio of forces співвідношення сил

- relationship of forces співвідношення сил

- renunciation of force відмова від застосування сили

- renunciation of the use of force відмова від застосування сили

- show of force демонстрація сили

- size of the armed forces чисельність збройних сил

- strength of the armed forces чисельність збройних сил

- suppresion by force придушення силою

- threat of force погроза силою

- threat or use of force погроза силою чи застосування сили

- use of force застосування сили

- to be in force бути чинним (про документу договір тощо)

- to cease to be in force втратити чинність (про документ, договір тощо)

- to come into force набути чинності (про документ, договір тощо)

- to enter into force набути чинності (про документ, договір тощо)

- to have no force бути недійсним/ нечинним (про документ, договір тощо)

- to limit conventional force обмежити чисельність військ. озброєних звичайною зброєю

- to maintain the balance of forces підтримувати рівновагу сил

- to put in force робити чинним, вводити в дію/ в життя

- to reduce military forces скорочувати збройні сили

- to refrain from the threat or use of force стримуватися від погрози силою чи її застосування

- to remain in force залишатися чинним, діяти (про документ, договір тощо)

- to resort to force застосовувати силу/ насилля

- to take by force захопити, заволодіти силою

- to take recourse to force застосовувати силу/ насилля

- to use force застосувати силу

- by force силоміць, насильно

- by force and arms силою зброї

- in force діючий/ чинний (про документ, договір тощо)

II v примушувати

- to force a bill through протягнути законопроект (про парламент тощо)

- to force concessions from smbd. силою змусити когось піти на поступки

- to force a reform through протягнути реформу (про парламент, конгрес тощо)

n відсутність рівноваги, нестійкість

- trade imbalance різниця між вартістю експорту та імпорту

n відсутність рівноваги

- unbalance in foreign trade невідповідність між експортом та імпортом

1. n

недостача, нестача, брак, відсутність (чогось — of)

2. v

1) відчувати нестачу (чогось); потребувати (щось); не мати (чогось)

2) не вистачати, бракувати, бути недостатнім

* * *

1) зазнавати нестачі, браку ( чого-небудь), потребувати ( чого-небудь), не мати ( чого-небудь)

2) pres. p. бракувати, не вистачати, бути недостатнім

АНТРОПОЛОГІЯ ФІЛОСОФСЬКА - в широкому розумінні - вчення про природу (сутність) людини; у вужчому - течія в західноєвропейській, переважно нім. філософії, що склалася у пер. пол. XX ст. А. ф. як спеціальна галузь започаткована працями Щелера і Плеснера (кін. 1920-х рр.). Її виникнення пов'язане з кризою класичних уявлень про людину та зі спалахом людинознавчих пошуків у кін. XIX - на поч. XX ст., із здобутками біології, психології, етології, медицини та інших наук, а також з передчуванням небаченої проблематизації людського чинника у наш час. Найближчі філософські передумови А. ф. - філософія життя Дильтпея та Ніцше, ідеї Фройда, феноменологія Гуссерля, натурфілософія Дриша; вона також увібрала біопсихологічні розробки Ікскюля, Келера, потому Болька, Портмана, Бейтендейка, Лоренца. Ознакою кризового стану класичного людинознавства Шелер вважав наявність на поч. XX ст. трьох різновидів уявлень: 1) греко-християнських (про Адама, Єву, творіння, рай, гріхопадіння); 2) греко-античних (самосвідомість людини вперше підноситься до поняття про особливий статус її у світі; в основі всього універсуму вбачають надлюдський розум, до котрого причетна людина - єдина з усіх істот); 3) природознавчих й генетично-психологічних уявлень (людина - достатньо пізній підсумок розвитку Землі, істота, котра різниться од попередніх форм тваринного світу тільки ступенем складності поєднання енергій і здатностей, які вже частково наявні раніше). Відсутність єдності між окресленими уявленнями спричинилася до спроби "на якнайширшій основі дати новий досвід філософських антропологій" (Шелер), наснажений пантеїстичним поглядом на людину як найдивовижнішу істоту, здатну трансцендувати себе, завдячуючи духові. Водночас дух розглядається як незвідний до філософської рефлексії. А. ф. притаманне прагнення осмислити укоріненість людини у світ та її якісну специфіку, яка розглядається у єдності органічних, душевно-емоційних, пізнавальних можливостей, культурних та соціальних імплікацій. Досліджуючи феноменологію органічних форм, Плеснер розглядає як визначальну сутнісну ознаку людини її ексцентричність: постійне хитання між необхідністю пошуків відсутньої рівноваги зі світом та намаганням усунути рівновагу, вже досягнуту в культурі й суспільному житті. За Геленом, людина відкрита світові через свою біологічну непристосованість, котра долається завдячуючи доцільній діяльності, створенню штучного середовища у вигляді культури та суспільних інститутів. Визначаючи людину як "творця й витвір культури", Ротхаккер і Ландман намагаються уникнути соціологічного редукціонізму в тлумаченні культури та людської сутності, визначаючи біопсихічні передумови моральності тощо. У руслі провідних ідей А. ф. формувались релігійна антропологія (Хенгстенберг, Гаммер, Ранер та ін.), педагогічна антропологія (Левіт, Гелен, Ротхакер та ін.), культурна антропологія (Ландман, Ротхакер та ін.), політична антропологія (Лемберг, Фюслайн, Риффель, Кальтенбрунер, Арендт, Рикер та ін.), історична антропологія ("нові французькі історики", близькі до школи "Анналів"), лінгвістична антропологія тощо. У кін. 60-х - на поч. 70-х рр. XX ст. у Мюнхені друкується фундаментальна п'ятитомна "Філософська антропологія сьогодні" (Больнов та ін.). 80-ті рр. позначено інтенсивною взаємодією А. ф. та герменевтики (7-томне видання "Нової антропології" під ред. Гадамера та Фогелера). Багато концепцій А. ф. (про органічну недостатність людини, ексцентричність, сублімативність, про деструктивність соціуму щодо природних підвалин людського буття та ін.) засвідчують її націленість на критичний перегляд класичних людинознавчих уявлень. Тяжіючи до багатьох "заперечних" (термін Шелера) посткласичних теорій людини, А. ф., на відміну від них, прагне водночас зберегти неперервність новоєвропейської світоглядної традиції, смисловими віхами якої стали, зокрема, антропологічне розмірковування, з одного боку, Канта, з іншого - Фоєрбаха. У Канта взаємопов'язані три зрізи антропознавства: теоретична антропологія (пізнання людини та її здатностей, передусім психічних), прагматична (пізнання людини в її практичних намірах та діях), моральна (розглядає людину в стосунку до всього, що та повинна створити, керуючись мудрістю, згідно з принципами метафізики моральних норм). Сучасні філософські антропологічні уявлення тяжіють до поєднання "позитивної" та "негативної" (заперечувальної) тенденції (остання особливо вияскравлена у Ніцше). Гайдеггер кваліфікує всю традиційну філософську гуманістику як вияв антропоцентричної зарозумілості людини, яка піднесла власне життя до "командного статусу всезагальної точки відліку", перетворила світ на "несвіт", зробила саму себе заручницею - засобом для втілення власних проектів панування над світом. Фуко показує, як на зміну бінарній антропологічній структурі класичної доби, елементами якої є істина й омана, приходить"тринарна структура" сучасної доби: людина, її безумство та її істина; він акцентує на когерентності антиномій антропологічної думки ("Історія безумства у класичну добу"). Логічним завершенням подібних тенденцій стала настанова Больнова щодо "сутності людини" як "відкритого питання": стикаючись із все новими виявами розмаїття сутнісних рис, ми не можемо достеменно знати, чи йдеться про певну їх сумірність, чи про непозабуту суперечність І. сторія філософсько-антропологічної думки в Україні позначена домінуванням ідеї про "вкоріненість людини у буття" ("сродність", "природовідповідність" у Сковороди). Ця ідея розгортається у взаємодію "внутрішньої" та "зовнішньої" людини. Проте переважання інтравертної світоглядної настанови "кордоцентричного персоналізму" постійно актуалізує питання про поєднання останнього з "Фавстовим началом" (Хвильовий, Юринець у 20-ті рр., антропологічний поворот 60-х рр., репрезентований школою Шинкарука). Філософсько-антропологічні розвідки Кульчицького (Мюнхен) наснажені спробою поєднати всі погляди на людину, які дає, побіч філософії, синтез природничих та гуманітарних наук, релігія та мистецьке відтворення "людського". Враховуючи кризовий стан сучасної культури, особливого значення для розмислу набуває питання про взаємодію близького до органічності шару "ендотимної підвалини" та близького до духовності шару "персональної надбудови". Слідуючи за Шелером, Кульчицький обстоює взаємодоповнюваність спроб "спіритоцентричного" та "біоцентричного" вивчення людини. Переваги цих спроб особливо унаочнюються при розгляді расово-психічних, геопсихічних, історичних, соціопсихічних, культурноморфічних та глибинно-психічних чинників, які зумовлюють характерологію укр. народу. Кульчицький акцентує на тому, що загальнолюдське існує у конкретних постатях національних чи епохальних (пов'язаних з історичною добою) типів, формування яких зумовлене національними та епохальними ("історично-часовими") психічними структурами.

1) приєднується до прикметників, дієприкметників (зрідка до іменників)

2) в поєднанні з дієслівною основою (в формі дієприкметника минулого часу або у супроводі суфікуа- able) вказує на неможливість або відсутність дії

1) від дієслівних основ зі значенням дії, оберненої або протилежної вираженому основою

2) . посилюючи в деяких випадках значення дієслова

3) . від основ іменників зі значенням позбавлення, звільнення від

1) приєднується до прикметників, дієприкметників (зрідка до іменників)

2) в поєднанні з дієслівною основою (в формі дієприкметника минулого часу або у супроводі суфікуа- able) вказує на неможливість або відсутність дії

1) від дієслівних основ зі значенням дії, оберненої або протилежної вираженому основою

2) . посилюючи в деяких випадках значення дієслова

3) . від основ іменників зі значенням позбавлення, звільнення від

•

- aircraft lateral imbalance